Купить Кыштым Кодеиновый сироп Lean Purple Drank

Братухи, встала сегодня утром и подумала: "Ай-яй-яй, надо что-то заказать, а то закладки на исходе". Втирала я всем, что иду в музей на выставку картин, а на самом деле планировала перекурить кодеинчик. Бо вот такая уж у меня жизнь - втираю всем, чтобы получить свою порцию удовольствия.

Короче, заранее решила доложить на MDMA, чтобы прийти в хохотуны и поднять настроение, а потом потягать шило. Но, как говорится, утро вечера мудренее, и сразу же началось. Заказываю кодеин у своих знакомых, которые шишками торгуют, а они мне втирают, что все пропало, нет товара. Кумарит малость, но ровно как-то не получается. Ладно, думаю, пойду посмотрю художественные штуки, мало ли, может что-то зависимость разбудит.

Провожу время в музее, попадаю на выставку, где каждая картина словно отдельный плато. И каждый экспонат меня переносит в другой мир. На лицах посетителей видно, как они сопутствуют этим эмоциям. Я тоже прониклась искусством и подумала, что может оно и не плохо, в то время как некоторые украшают свою жизнь шприцами.

Уже после нескольких часов тусовки в музее пришло время идти на свидание с шилами. Закладку найти не удалось, но я знала, что нужно продолжать искать. Обощаясь, можно сказать, что измена - это часть нашей жизни, поэтому я не опустила руки и продолжала искать свою долю наслаждения.

Словно Дон Кихот, бороздила я улицы города, искала своего санчо Пансу, который поможет мне в нелегком деле поиска. Но, увы, все мои попытки были тщетны. Город был полон лживых обещаний и надежд, которые проще было сломать, чем реализовать.

Но тут меня осенило! Нужно было обратиться к своим бабулям, которые на пенсии и почти всегда находятся на даче. Они практически всегда знают, где можно достать то, что тебе нужно. Я забрала трубку и спросила: "Бабулечка, ты кумаришь?". Она, конечно же, не поняла о чем я, но услышав слово "кумарить", сказала, что может помочь, и мы договорились встретиться.

Пришла к бабуле и она достала небольшую сумочку. Я так рада была, словно нашла сокровище! Отдала ей свои последние деньги, и она дала мне пару закладок кодеина. Я сразу поняла, что сегодня у меня будет настоящее праздничное настроение.

Ну вот, схватила свою "добычу", и поехала домой, в свое логово. Ощущения были непреодолимыми, словно я оказалась на вершине мира. Хохотуны буквально подавляли меня, и я не могла удержаться от смеха и радости.

Ну что же, присела я, предвкушая наступление нового состояния. Достала свою шприц-шинель, и начала готовить его к использованию. Шкалу подошла справа, налакала шприц, и рука стала трепетать. И вот, она вошла в вену, и я почувствовала настоящий покой.

Так я попала в сон, словно на стене у меня начали перемещаться картины. Я проснулась только тогда, когда закончился эффект. Но было уже поздно, я проспала свидание с картинами, и теперь только могла сожалеть.

Ну ладно, думаю, будет еще время, чтобы насладиться искусством. И начала я новый путь поиска плато, который постоянно меняется. Жизнь наркомана гопника всегда наполнена приключениями и непредсказуемостью, поэтому я не могу скучать и отдыхать на лаврах.

В общем, братухи, заканчиваю свой рассказ, иду искать новые впечатления и закладки. Запомните, жизнь - это одно большое путешествие, в котором нужно найти свою цель и радоваться каждому моменту. И даже если ты обманываешь себя и других, важно не потерять себя и не забыть, что главное - это быть собой!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!